Мета: надання необхідної інформаційної та методичної підтримки педагогам позашкільного закладу для подальшого застосування дебатної технології у роботі з гуртківцями.
Цільова група: керівники гуртків
Тривалість: 2 години
Обладнання: фліп-чарт, роздаткові матеріали, маркери, бумага.
Зміст тренінгового заняття
Вступ. Знайомство . Очікування.( 15 хв.)
Знайомство «Доміно».
Мета цієї вправи - «розігріти» учасників перед майбутнім заняттям і забезпечити «введення в тему».Тренер нагадує учасникам правила гри в доміно і пропонує їм пограти в «особливе доміно». Правила гри: Перший учасник (бажано - ведучий) стає в центр і називає дві свої характеристики - «Мене звуть…..З одного боку, я ношу окуляри, з іншого - люблю морозиво». Учасник, який теж носить окуляри чи теж любить морозиво підходить до першого учасника і бере його за руку, кажучи, наприклад «Мене звуть…..З одного боку, я люблю морозиво, з іншого боку - у мене є собака». Гра продовжується, поки всі учасники не стануть частиною доміно. Можливі варіації в самій побудові доміно - можна побудувати коло чи типову «доміношну» структуру, учасники можуть братися за руки, обійматися, стояти або лежати на підлозі, і т.д.
Прийняття правил роботи в групі
Аби досягти гармонії в роботі, необхідно виробити правила роботи, якими будуть керуватися учасники. Група методом «мозкового штурму» встановлює правила ефективної взаємодії, відповідаючи на запитання: «Що потрібно зробити для того, щоб робота групи була ефективна?», і записують на плакаті «Правила».
Наприклад: відкритість, принцип «тут і зараз», не критикувати, активність, повага, довіра, регламент, правило піднятої руки, обговорення не людини, а проблеми, слухати й чути, почуття гумору тощо.
Вправа «Святковий салют»
Учасникам пропонується на стікерах кількома словами написати свої очікування від тренінгу. Потім по черзі наклеїти їх на плакат із зображенням салюту, при цьому озвучуючи свої думки.
Основна частина.
Мозковий штурм ( 15 хв.)
Після загальних привітань і знайомства з групою, тренер звертається до учасників тренінгу з проханням відповісти на запитання: «Що таке дебати?». Відповіді фіксує на дошці. Якщо треба – скеровує групу в потрібному напрямку; звертає увагу на відмінність дебатів і побутового спору.
Коли на дошці назбирається достатньо характеристик ‑ об’єднує їх в наступне визначення:
Дебати – це рольові інтелектуальні змагання, в яких одна команда аргументовано доводить певну тезу, а інша – опонує їй. Дискусія вимагає змістовної підготовки та відбувається за формалізованими правилами.
Обов’язок обох команд кваліфіковано та в межах певних часових рамок представити свою позицію, власні аргументи «за» чи «проти». Гру оцінює суддя (або кілька суддів), які й визначають переможця в раунді. Головне завдання команд – переконати в своїй правоті саме суддів. Зазвичай гравці мають на меті таки переконати суддю і виграти, але окремі індивіди одержують задоволення просто від самого процесу гри без цілі виграти і це теж правильно.
Під час визначення групою слова «дебати», вже можуть бути названі переваги, які отримують гравці завдяки дебатам («функції дебатів»). В такому випадку їх треба записувати окремо (наприклад під рискою, що проведена посередині дошки). Щодо інших функцій – можна, знову ж таки, поспілкуватись з аудиторією, або просто розповісти про них.
Міні- лекція( 20хв.)
ПРИНЦИПИ
Тренер розповідає про принципи дебатів, пояснює як вони пов’язані між собою і те, що саме завдяки цим принципам можлива реалізація вищевизначених «функцій».
Дебати як навчання
Дебати – це гра, що має на меті допомогти учасникам сформувати навички, які необхідні для досягнення життєвого успіху в сучасному демократичному суспільстві. Гра «Дебати» задумана як засіб підвищення знань.
Правда, і нічого крім правди
Аргументи повинні бути правдивими. Гравці мають бути чесними у використанні фактів, якими оперують, та чесними у спростуванні аргументів іншої команди.
Повага до опонентів
Учасники дебатів мусять поважати один одного. Не можна принижувати, ображати, або зневажати інших людей тільки за те, що вони не погоджуються з Вами.
Дебати не передбачають вироблення єдиної пропозиції, а дозволяють кожному розглянути проблему з різних сторін та зробити свої власні висновки.
ІСТОРІЯ
Інформацію про історію дебатів при необхідності можна скоротити. Почати екскурс в історію краще з запитання до групи: «Хто може сказати коли з’явились дебати?». Після відповідей, розповісти, що базис для такої гри було закладено ще у давні часи (згадати Сократа), а от сама гра з’явилась у XIX ст.(див. додаток 1)
ФОРМАТИ
Розповідь про різні дебатні формати можна скоротити, увагу приділити саме тим форматам, за якими планується проводити більшість ігор у клубі.
Дебати – це гра, а кожна гра має свої правила. У світі існує чимало різновидів (форматів) дебатів, які різняться своїми правилами.
Формат – це різновид Дебатів, що виокремлюється властивими лише йому характеристиками та правилами: кількість гравців у команді; час та порядок їх виступів; змістовне наповнення промов; види тем, що граються в межах даного формату; певні загальновживані засоби доведення тем, що притаманні даному формату; завдання команд; обов'язки гравців. Світ Дебатів є досить різноманітним. У першу чергу це зумовлено різними особливостями в різних країнах світу. Ці особливості виявляються як на зовнішньому рівні – кількості гравців, час та порядок їх виступів, так і на внутрішньому рівні – специфіка тем та зумовлені нею обов'язки команд( див. додаток 2).
Дебати не передбачають вироблення єдиної пропозиції, а дозволяють кожному розглянути проблему з різних сторін та зробити свої власні висновки.
Тема. Для проведення дебатів необхідно визначити тему. В дебатах тема формулюється риторичним реченням, яке може мати неоднозначне пояснення. У ній піднімається питання або проблема для обговорення. Теми мають бути актуальними й цікавими, зрозумілими і доступними для учасників та суддів.
Критерій. Це мета команди, яка показує, чого вона хоче досягти при розгляді теми. Критерій використовується у грі для побудови суджень, одночасно він є інструментом доказу для команди. У кожній дебатній грі критерій указує на її головні моменти, закріплює ціль і показує суддям, що має довести команда, аби виграти гру. Критерій - фундамент позиції команди.
Дефініції. Об'єктивні визначення ключових термінів заданої теми з достовірного загальновизнаного джерела. Для того, щоб грати і говорити про одне і те саме, кожна команда готує означення кожного терміна теми, щоб показати, що розуміється під тим чи іншим терміном.
Аргументи. Довести суддям правильність позиції команди можливо лише за умов застосування підкріпленої фактичним матеріалом аргументації (використання історичних фактів, інформаційних довідок, цитат тощо). Аргументи можуть бути вагомими або слабкими.
Докази. Разом із аргументами гравці повинні подати суддям докази на їх підтримку. У дебатах докази моделюються передусім шляхом розумової діяльності.
Перехресне опитування. Більшість форматів (правил) навчальних дебатів дають право гравцям ставити питання опонентам та відповідати на їхні запитання. Питання можуть бути використані для уточнення позиції, або для виявлення слабких місць у ланцюгу аргументації опонентів.
Практична частина( 60 хв.)
Вправа 1: if ‑ then
Логічний ланцюжок «Якщо – то/тоді». Ведучий задає початкову фразу. Наприклад «сьогодні перше січня»
Перший гравець робить висновок з цієї фрази: «Якщо сьогодні перше січня, то вночі святкували Новий рік» Гравці по черзі роблять висновки з висновку попереднього гравця: «Якщо вчора святкували Новий рік, то лишилась купа немитої посуди» – «Якщо лишилась купа немитої посуди, то її слід вимити»…..
Вправа 2: пінг-понг
Учасники по черзі називають аргументи на підтримку чи спростування заданого ведучим тезису. Ведучий задає стартовий тезис (наприклад, «Влітку добре відпочивати на морі») і разом із пропозицією назвати аргумент на підтримку передає першому учаснику якийсь предмет (м’яч для тенісу). Після того, як перший учасник називає аргумент на підтримку, він передає предмет будь-якому іншому учаснику і той має надати аргумент, що спростовує стартовий тезис, і так далі.
Вправа 3: рольова промова
Кожен учасник (група учасників) пише на одному клаптику паперу ім’я відомого персонажа (Колобок, Муссоліні, Супермен), а на іншому тип промови (директор школи на останньому дзвонику,керівник гуртка «Орігамі», генерал перед армією, культорганізатор перед початком заходу). Кожну групи папірців перемішують і учасники по черзі витягують з двох груп по папірцю і виголошують промову заданого характеру від імені заданого персонажа.
Вправа 4: «Переконай Іллю Муромця»
Інструкція: Вся група ділиться на команди по 3-4 людини, крім одного учасника, який буде грати роль Іллі Муромця. Тренер розповідає групі свій варіант російської казки, в якій Ілля Муромець бачить на роздоріжжі камінь, на якому написано: «наліво підеш - коня втратиш, направо підеш - голову втратиш, прямо підеш - одруженим будеш». У цій вправі кожній команді потрібно буде переконати Іллю Муромця, що слід піти саме в її напрямку.
Перша команда буде вмовляти Муромця поїхати наліво, друга - направо, а третя - прямо. У кожного напрямку є свої переваги, адже навіть у варіанті «голову втратиш» можна згадати про ті пригоди, які чекали в казці богатиря, що вибрав цей шлях, або пояснити, що насправді він втратить голову від кохання. Командам потрібно показати саме їх направлення у максимально вигідному світлі.
Групам дається 10 хвилин на підготовку, після чого один представник від кожної групи виступає перед Іллею Муромцем. Муромець вирішує, куди він поїде, і дає зворотний зв'язок про те, що йому сподобалося, а що не сподобалося в кожному виступі.
Тренер звертає увагу на правильність аргументації, виправляє помилки.
Вправа 5: один на один
Надати кілька простих тем. Вибрати 2-х гравців.
Перший (за жеребом) обирає тему дискусії, другий – власну позицію (ствердження чи заперечення). Їм надається 5 хвилин на підготовку.
Після цього виступи:
Ствердження ‑ 90 сек.
Питання до ствердження ‑ 60 сек.
Заперечення ‑ 90 сек.
Питання до заперечення ‑ 60 сек.
Підсумок ствердження ‑ 45 сек.
Підсумок заперечення ‑ 45 сек.
Вправа 6: груповий пінг-понг
Розділити слухачів на 4 рівні групи: 1У та 2У (ствердження) + 1О та 2О (заперечення).
Кожен учасник групи 1У представляє 1 аргумент
Кожен учасник групи 1О відбиває відповідний аргумент
Учасники групи 2У захищають відповідний аргумент
Учасники групи 2О намагаються довести позицію заперечення (кожен щодо відповідного аргументу).
Завершення (5 хв.).
Заключна вправа «Я сьогодні зрозумів/зрозуміла.....»
Хід вправи: Запропонуйте учасникам сісти в коло і по черзі закінчити фразу «Я сьогодні зрозуміла/зрозумів.»
Список використаної літератури:
1. Граючись, навчаємось: інтерактивні форми та методи правопросвітницької роботи з учнівською молоддю: навч.-метод. посібник / за заг. ред. М. Масютіної. – Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2013. – 160 с.
2. Дебати: Навч. посіб: Метод рек. щодо ведення дебатів. – К.: А.П.Н., 2001.
3. Навчаємось дебатувати: навч.-метод. посібник / за заг. ред. М. Масютіної. – Бердянськ: Видавець Ткачук О.В., 2010. – 202 с.
4. Сущенко І. Дебати в школі. Як навчити учнів аргументації та публічного мовлення?: Посібник для вчителів.– Тернопіль: Видавництво Астон, 2006. – 128 с.
Додаток 1
ІСТОРІЯ
Очевидно, що діалог як форма мовної комунікації (і суперечка як його вигляд) з'явився в глибокій старовині, коли одна людина не погодилася з іншою з деякого питання. Адже суперечка природна для людини. Саме у спорі, як відомо, народжується істина; із зіткнення думок - об'єктивне знання. Відомо: ще великий грецький мислитель Сократ намагався спровокувати суперечку, щоб виявити помилки співвітчизників. Його учень, Платон, записав свої ідеї у формі діалогів. Диспути між політичними діячами, що нерідко приймали крайні форми, були характерні для повсякденного життя античного світу. Формальну закінченість дебати придбали до Середньовіччя. Скільки бісів може поміститися на вістря голки – характерна тема запеклих теологічних суперечок тих часів. Новий час – епоха становлення західної демократії з її основним принципом - реалізація волі більшості при збереженні прав меншини. І знову: спори, диспути, дебати. [8]
Одним з кращих у світі університетських дебатаних клубів вважається, беззаперечно, Оксфордське дебатане об'єднання - Oxford Union Society, що знаходиться в Оксфорді, функціонує безперервно з 1823 року. Через їхню палату дебатів пройшла незліченна кількість відомих політиків та мислителів, які саме в Оксфорді доросли до своїх майбутніх ролей. До них належать Уільям Глустоун, співзасновник Об'єднання, який згодом кілька разів обирався прем'єром Британської Імперії, колишній президент США Білл Клінтон чи, навіть, президент Пакистану Беназір Бхутто, яка виконувала обов’язки президента Об'єднання в 1976 році. Крім Глустоуна ще чотири інших особи з управлінського комітету Об'єднання стали прем’єрами Великої Британії: Салісбарі, Есквид, Макмілан і Хез. Дуже важко встановити кількість екс-членів, які перебували на посадах міністрів. Достатньо пригадати, що в діючому британському кабінеті принаймні 6 його членів були колись президентами Oxford Union. Та це лише маленька ілюстрація того, наскільки Оксфордські дебати аж до тепер впливають на англосаксонську політичну культуру. За статистичними даними до Oxford Union Sосіеtу належить близько 80% всіх студентів університету в Оксфорді.
Oxford Union не є єдиною організацією в своєму роді. Його відповідником і головним конкурентом виступає Cambridge Union Society, який було засновано ще раніше – у 1815 році - групою випускників відомого коледжу в Кембриджі. Кембридж Юніон, як і об'єднання в Оксфорді, швидко поглинув існуючі раніше менші за розмірами дискусійні товариства. Суперництво між дебатерами Оксфорду і Кембриджу налічує понад 150 років боротьби і датується 1829 роком, коли відбулася пам’ятна романтично-літературна дискусія на тему переваги Шеллі (випускника Етона та Оксфорду) над Байроном (випускником Хароу і Кембриджу). Оксфордська громадськість, ймовірно через люб’язність гостей, визнала вищість Байрона.
У своєму більш-менш сучасному вигляді дебати сформувалися наприкінці ХІХ ст. – початку ХХ ст. в англомовних країнах (Великій Британії та США).
У ХХ ст. відбувається експансія по всьому світу. Цьому сприяли різноманітні причини. Популярність гри підвищилась після ІІ Світової війни, а піку своєї популярності у США Дебати досягли, починаючи з 1960-их років, після легендарних президентських теледебатів між Джоном Ф. Кеннеді та Річардом Ніксоном.
В США участь в дебатній команді школи без отримання значних перемог приносить учням 4 % додаткового рейтингу (вище може отримати лише капітан спортивної команди і президент класу - по 5 %, тоді як участь в шкільній газеті або рок-групі додає лише 3 % рейтингу), а перемоги на національному рівні або рівні штату додає 22-30 % рейтингу. До речі, більшість американських президентів свого часу були непоганими дебатерами.
Глобалізаційні процеси, які інтенсифікували культурний діалог між молоддю багатьох країн, активна діяльність дебатних організацій, а також НУО, які опікуються розбудовою громадянського суспільства посприяли розповсюдженню гри. Спочатку дебати з’явилися в інших англомовних країнах (ПАР, Австралія) та Західній Європі. У 1990-их роках починається «світовий дебатний бум», коли дебати потрапляють на територію Східної Європи, СНД, Південно-Східної Азії, Латинської Америки, Африки.
На сьогодні в дебати грають школярі та студенти в різних куточках земної кулі. Вже не одне десятиліття відбуваються Чемпіонати Світу та Європи серед школярів та студентів.
В Україні дебати з'явилися 1994 року, коли міжнародним фондом «Відродження» була започаткована програма «Дебати Карла Поппера».
У кінці 1997 р. і в Україні з’являється формат «Парламентських дебатів».
У травні 2007 р. в Україні активістами з різних регіонів України було створено Всеукраїнське молодіжне громадське об’єднання «Дебатна Академія». Метою організації є розвиток дебатного руху в Україні, забезпечення зростання рівня і масовості дебатів в Україні, забезпечення взаємної підтримки і спільної діяльності дебатних клубів України, освіта та виховання молоді відповідно до духу демократії, гуманізму, поваги до прав і свобод людини, а також задоволення та захист спільних інтересів своїх членів.
Додаток 2
ФОРМАТИ
Найбільш поширеним у світі є Британський формат парламентських дебатів, який виник на Туманному Альбіоні в кінці ХІХ ст. Цей формат моделює собою дискусію в британському парламенті, тому й не дивно, що команди називаються Урядом та Опозицією, а суддя – Спікером Палати. Всього у раунді грають 4 команди з 2-х гравців: перший уряд, перша опозиція, другий уряд, друга опозиція. Даний формат є офіційним для Чемпіонатів Світу та Європи, а також для абсолютної більшості дебатних турнірів, які відбуваються в Європі. Саме за цим форматом відбувається основна частина студентських дебатних змагань в Україні.
Американський формат Парламентських Дебатів – на відміну від Британського формату, беруть участь не 4 команди, а дві. Але один з гравців команди виступає двічі.
Деякі з форматів дебатів є традиційними для США. Зокрема, це Політичні дебати, Дебати Лінкольна-Дагласа, Дебати Теда Тернера.
Політичні дебати – це формат дебатів, в якому дві команди, що складаються з двох учасників дебатують навколо резолюції (теми), в якій виражена необхідність вчинення певної дії (реалізації певної політики).
На політичних дебатах розглядається практичне застосування конкретної позиції. («Уряд повинен заборонити рекламу цигарок», «Еміграція повинна бути рішуче скорочена»). Сторона, що стверджує дану тему (команда) пропонує особливий план для досягнення цілі, зазначеної в темі і доводить, що цей план набагато ефективніший, ніж інші. Наприклад, команда «за» може запропонувати якусь конкретну програму зміни визначеної соціальної політики. У команди «проти» є декілька можливостей відповіді:
1. Вони можуть заявити, що зміни небажані, тобто, що зберігання статусу-кво цілком прийнятне по відношенню до даної проблеми.
2. Вони можуть заявити, що запропонований план – поганий план і продемонструвати його недоліки.
3. Команда «проти» може запропонувати кращий план для вирішення проблеми.
Якщо докази в дебатах Лінкольна-Дугласа носять філософський і літературний характер, у політичних дебатах вони засновані на практичних і статистичних даних.
Дебати Лінкольна-Дагласа це унікальний формат дебатів. У ньому змагаються не команди, а два промовці. Прикметною відзнакою даного формату є те, що в ньому обговорюються резолюції філософського, ціннісного характеру.
Цей тип дебатів був змодельований за принципом знаменитих дебатів між Авраамом Лінкольном і Стівеном Дугласом. Це дебати «про цінність». Учасники зосереджують увагу на цінностях, які протиставляються темі. («Покарання важливіше в кримінальній судовій системі, ніж реабілітація» або «Культурне різномаїття важливіше, ніж одна загальна культура»). Учасники дебатів ведуть суперечку з приводу основоположних принципів «за» або «проти», тобто вони не обговорюють практичну сторону своєї позиції. Наприклад, учасник, що виступає за те, що «уряд повинен піклуватися про потреби бідних», не зобов’язаний доводити ефективність тих або інших урядових програм. Його ціль - довести, що уряд повинен створювати ті або інші програми. Загалом, Дебати Лінкольна-Дугласа ґрунтуються на «ідеях, цінностях і дусі», від яких залежать політичні, економічні, соціальні, моральні і етичні позиції, яких ми дотримуємося.
Дебати Теда Тернера (Дебати публічного форуму) – це наймодерніший формат дебатів, розроблений у США в 2002-2003 рр. Своєю назвою формат зобов’язаний американському телемагнату та колишньому дебатерові Теду Тернеру.
Дебати Теда Тернера, які побудовані на принципах медіа-дебатів, відзначаються надзвичайним динамізмом та гнучкістю. Вони вимагають від учасників як вміння ґрунтовно готуватися до дебатів, так і швидкої реакції на події, що відбуваються упродовж раунду. Усе це робить дебати Теда Тернера унікальним форматом дебатів.
Особливе місце серед дебатних форматів посідає формат Дебатів Карла Поппера. Формат, названий на честь видатного філософа-неопозитивіста, був створений спеціально для програми «Дебати», яку почали запроваджувати в країнах Східної Європи та СНД Фонд Сороса та Інститут Відкритого Суспільства на початку 1990-их років. Саме з цим форматом пов’язане виникнення дебатів в Україні. Вже не одне покоління українських дебатерів виросло, почавши грати в старі добрі ДКП. Програма дебатів Карла Поппера виникла як програма, що розвиває вміння міркувати і критично мислити.
Розрізняють ціннісний та політичний (з’явився пізніше) формати Дебатів Карла Поппера.
Всесвітній формат шкільних дебатів є комбінацією британських парламентських і Австрало-азиатских форматів дебатів, створений в 1998 році в Австралії спеціально для проведення чемпіонату світу по шкільним дебатам. У кожному раунді дебатів виступають дві команди: Ствердження (Пропозиція) і Заперечення (Опозиція), з трьох спікерів кожна, які в загальній сумі виголошують вісім промов. Перші шість промов тривалістю по вісім хвилин, після яких кожна команда завершує дебати вимовлянням 4-х хвилинної завершальної промови. Команда Твердження повинна захистити певну резолюцію (тему для дебатів), команда Заперечення повинна її спростувати.
Крім того, існують такі формати, як: Дебати за моделлю ООН, Відкриті дебати, Менеджер-формат, Наукові дебати, Юридичні дебати та багато інших форматів.
Дуже цікавий та корисний матеріал!
ВідповістиВидалити